«ФутТайм від Григорія М.РЕВИ». Випуск 243.
У випуску:
--- Є що згадати ветерану футболу «Нафтовика».
--- Два Олександри народилися в один день.
--- Повернувся в «Динамо» тренером.
Вітання
Анатолій БАСОВ: Перший капітан «Нафтовика»
Чверть століття він присвятив футболу як гравець і як один із тренерів охтирського «Нафтовика». П»ять років грав захисником аматорської команди, а згодом при команді майстрів, якою керували Андрій БІБА і Василь ЄРМАК. Анатолій Єгорович, якому 1 -го червня виповнюється 68 років, може багато розповісти про історію ставновлення і виступу «Нафтовика», в якому пройшла його футбольна юність.
ФОТО з АРХІВУ. 1981 р. Анатолій БАСОВ (на передньому плані) перед матчем.
ЯК СПОГАДАМИ Анатолія Єгоровича, ідея створення команди при НГДУ належить його рідному брату Івану, який тоді працював секретарем комсомольської організацяї управління. Ініціативу охоче підтримав начальник Роман РАПІЙ. І в 1980 році «Нафтовик» вийшов на футбольне поле. Перший екзамен гравці тримали у розіграші Кубка міста. Дійшли фіналу, де у напруженій боротьбі поступилися (після - 1:1) місцевому «Спартак» - на той час одній із найсильніщих команд області - в серії післяматчевих пенальті. Добре провів гру захист на чолі з капітаном Анатолієм БАСОВИМ.
За 5 років він відіграв 90 матчів, в яких 11 разів змушував суперників розпочинати з центра поля. Разом з командою виграв чимало замагань. А це - перемоги у чемпіонаті облради ДСТ «Авангард» і мажвідомчій першості області і вихід до Першої групи, 3-разовий виграш Кубка і «срібла» в чемпіонаті Сумщини і нагород такого гвтунку на республчканському турнірі серед виробничих колективів на приз «Робітничої газети». І найголовніше - чотири роки виступів і перемога команди у чемпіонаті УРСР серед КФК увінчалися успіхом. У 1985 році «Нафтовика» здобув путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР.
Після «Нафтовика» Анатолій був граючим тренером тростянецького «Автомобіліста» і охтирського «Спарака», працював головою міськспорткомітету, директором ДЮСШ, був при команді майстрів, допомагав з підбором виконавців. Так з’явилися Богдан ЄСИП, Михайло ОХРІМЕНКО, Андрій СИРОТЮК та інші. Анатолій Єгорович гордиться, що причетний до завовання «Нафтовик» бронзовий нагород у Першій лізі і виграшу змагань у друголігових перегонах ЧУ.
ФОТО з АРХІВУ. 1983 р.
«Нафтовик» після перемоги у розіграші Кубка області.. нАатолій БАСОВ у нижньому ряду третій праворуч.
З приємністю ветеран згадує роки футбольної юності - перемог і поразки, кубки і медалі. Гордиться тим, що довелося пограти «тет-а-тет» з ветеранами київського «Динамо», повчитися урокам футболу і поспілкуватися з ними. А ще - Анатолій Єгорович вдячний Роману РАПІЮ, Олексію НЕСТЕРЕНКУ, Валерію ДУШКОВУ, бо кожен з яких відіграв значну роль у його кар’єрі і житті, з яким вирішував питання життєдіяльності команди, яка згодом впродовж не одного десятилітя радувала своєю добротною грою. Про відродження «Нафтовика» і повернення великого футболу в місто Анатолій Єгоровия живе надіями сьогодні. Коли я йому зателефонував, він був на кубковій зустрічі «Нафтовика» із северинівським «Колосом» і підтримував свою команду.
Юрій ЗІНЧЕНКО - тренер ФЦ «Барса»:
- У 1982році нас, трьох вихованців місцевої ДЮСШ, взяли в команду. Потрапили в хороший колектив, який допоміг кожному з нас, як кажуть, швидко стати на ноги. Відчували підтримку з боку старших товариів. Помітною діями у захисті виділявся Анатолій БАСОВ. Грав впевнено, без метушні,просто і надійно і нам було чому в нього повчитися.
Валерій ДУШКОВ - екс-тренер «Нафтовика»:
- З Анатолієм ми друзі по футболу і життю вже майже півстоліття. Розпочинали разом в аматорському «Нафтовику». Толя був вправним і надійним захисником, по максимуму грав в кожному епізоді, ніколи не підводив. А ще - не боявся підключатися до атак. 11 забитих м’ячів свідчать про його вміння і майстерність. Скажу так: Анатолій - надійний і принциповий товариш, завжди готовий прийти на допомогу.
Мені приємно привітати свого друга з черговим новим роком у його житті.
Григорій РЕВА -журналіст:
- Коли працював у газеті «Червоний промінь», Анатолій був активним автором, після кожного матчу повідомляв про виступи команди, розповідав про нюанси тієї чи іншої зустрічі. Пригадав один випадок. У1991 році «Нафтовик» готувався до кубкової зустрічі з київським «Динамо» і клуб замовив спецвипуск.
Коли він був віддрукований, повідомив президента клубу Віталія НОВИКОВА.
-За півгодини чекай вертоліт в аеропорту,- сказав він. Відверто я був шокований. Здивавулися і мої колеги. Ми привезли товар в аеропорт. А за кілька хвилин гвитокрилий приземлився з Анатолієм на борту. Про цей епізод часто розповідаю колегам і вони теж дивуються. Ото були часи! А який був тоді футбол!
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок сезону 1984 р на приз обласної газети «Червоний промінь». «НАФТОВИК» (Охтирка) – «ЯВІР» (Краснопілля) – 1:1.
«НАФТОВИК»: Попов, Бербеницький, Овечкін, В.Єрмак, БАСОВ, Строганов, Коломієць, Душков, Склярський (Гальченко), А.Єрмак, Яїчник.
«ЯВІР»: Кругляк, Савченко, Пацюк, Пахомов, Острищенко, Бабич, Петров, Шатерний, Панасенко, Завалій, Лебеденко.
Голи: Бабич (23), В.Єрмак (44)..
Олександр ЛИТВИНЕНКО: Вартовий Воріт «Вікторії»
Свого часу, відповідаючи на запитання про мрію, він сказав: - Зіграти у Вищій лізі чемпіонату України. Частково вона збулася - провів два матчі. Наразі захищає ворота першолігової сумської «Вікторії», яка можливо найближчим часом і підвищиться у класі. Тож у кіпера буде нагода ще зіграти на найвищому рівні. А місце у воротах юнак зайняв з легкої руки тренера Олександра ІГУМНОВА, бо природа щедро наділила його вихованця для цього даними.
30 травня в Олександра ювілейний, 35-й День народження.
ОЛЕКСАНДРУ, який у професіональному футболі вже 13 років, відверто не щастить. Його часто переслідували травми, а тренери чомусь мало довіряють йому місце у воротах. Після Сум юнака взяли у вищоліговий «Інгулець». Але через брак ігрової практики залишив команду. Був шанс заграти в «Арсеналі», але від його послуг новий тренер відверто відмовився. Не склалася кар’єра у «Поліссі», «Альянсі» і першого разу у «Вікторії».
ФОТО з АРХІВУ.
Сезон 2022/2023.Олександр ЛИТВИНЕНКО (у верхньому ряду - перший праворуч) у складі «золотої» «Ниви».
Привітання від партнерів із «Золотим м’ячем» на турнірі пам’яті Олега МАКАРОВА..
Найуспішнішим у кар'єрі був сезон 2022/2023, коли Олександр виступав у друголіговій «Ниві» з c.Бузова. Разом з командою виграв перегони, у 16 матчах пропустив усього 7 м'ячів, втримував ворота на «замку» в 11 зустрічах, відіграв найбільше, 1440 ігрових хвилин, під №1 увійшов до Символічної збірної Другої ліги. На турнірі пам'яті Олега МАКАРОВА який «Нива» виграла, Олександр визнано кращим воротарем.
А коли він дізнався, що в Сумах буде грати «Вікторія», відразу перейшов до неї, бо Олександр був патріотом свого міста і завжди мріяв грати у своїй команді. І три сезони успішно захищає ворота. Досвідчений кіпер демонструє впевнену і надійну гру. Як приміром, у кубкових зустрічах з представниками еліти - «Минаєм»(2:0) і «ЛНЗ» (2:2, пен.- 3:1). У Черкасах вона тривала понад 4 голини.
Голи: Нич, 3, Рябий, 120+2 – Момо, 49, Тілль, 99
Пенальті реалізували: Паламар, Новотрясов, Шпирьонок – Олійник
Пенальті не реалізували: Тілль, Яшарі, Нонікашвілі (всі – ЛНЗ).
В «лотереї» Олександр парирувавши удар Тілля, змусив суперників занервувати, чим додав своїм партнерам впевненості.
Свого часу, коли Олександр навчався в СумДУ, успішно грав за команду навчального закладу з футболу і футзалу - ним захопився, коли став студентом. Був чемпіоном України серед ВНЗ, Сум. Він гордиться, що пограв разом з Артемом БЕЗРОДНИМ і проти Сергія СУХАНОВА, який наразі виступає за «Оболонь».
– Якими якостями повинен володіти воротар? -Працелюбством і бажанням, - зазначає Олександр. - Працелюбство -це перш за все, тому що це така позиція, де потрібно самовдосконалення протягом всієї кар’єри, тобто не потрібно зупинятися у своєму розвитку. А бажання, бо якщо ти не любиш те чим займаєшся, у цьому немає сенсу.
Олександр - рухливий, легкий, з хорошою реакцією вміло обирає місце у воротах, впевнено грає угорі і внизу. Його дії в чомусь нагадують відомого кіпера збірної Уругваю Ладислао МАЗУРКЕВИЧА.
Діно ЗОФФ сказав: - Помилятися на полі можуть усі, Але не тільки воротар. Такий закон футболу.
І це добре розуміє 32-й номер «Вікторі», у доробку якого уже майже 160 матчів.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат області-2014. «СПАРТАК-СУМБУД» - «НАФТОВИК- 2» (Охтирка) -1:0. Стадіон ФЦ «Барса».14 червня. 250 глядачів.
«СПАРТАК-СУМБУД»: ЛИТВИНЕНКО, Білошніченко, Романенко, Жиловець (Калмиков, 60), Войтенко, Зінченко, Макаров. Безродний, Шевкунов, Ярошенко, Корольков (Расторгуєв, 78). Тренер: В.Давиденко.
«НАФТОВИК- 2»: Бірюк, Табачун, Єрмак (Хабовець, 65), Іщенко,Суханов (Масло, 60), Пацюк, Руженський, Васильєв, Тодуа, Білера (Колот,80), Петраков. Тренер: О Сікун.
Гол: Безродний (31).
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2015/2016. Перша ліга. «НИВА» (Тернопіль) - ПФК «СУМИ» - 0:4. 8 серпня 2015 р. ЦМС. 1600 глядачів.
Склад ПФК «СУМИ»: ЛИТВИНЕНКО, Радченко, Медведєв, Котелюх, Западня, Ігнатенко, Брікнер (Пінчук, 75), Лебеденко, Голіков (Сидоренко, 52), Богачов, Гребенюк (Фатьянов, 64). Тренер: Ю. Ярошенко.
Голи: Богачов (45), Гудак (49, у свої ворота), Сидоренко (87), Лебеденко (90+4).
Попередження: у господарів - Керчу (40), Кухарський (45+3), Мучак (48), Озарків (52), у гостей - Лебеденко (25), Голіков (52), Ігнатенко (57), Брікнер (58).
Олександр БАНДУРА: Серед «сухих» воротарів і гвардійців «250»
Один з найкращих воротарів першої половини ХХ1 століття - вихованців сумського футболу 30 травня відзначив День народження. Йому виповнилося 40 років. Половину з них він пройшла на професіональному рівні, пройшовши тернистий шлях до визнання.
НА ФОТО: Політ Олександра БАНДУРИ.
--- ЗА СВОЮ кар’єру провів 403 матчі, з них у 389 виходив в основі.
--- ВХОДИТЬ до ТОП-50 воротарів, які відіграли на «0» (72 матчі), є гвардійцем клубу «250», посів 2-е місце серед кращих воротарів сезону 2022/2023.
---ЗАХИЩАВ ворота 11 команд, які виступали в усіх лігах ЧУ.
---НАЙБІЛЬШЕ матчів відіграв у донецькому «Металурзі» (97), у складі якого був фіналістом розіграшів Кубка і Суперкубка України.
УСПІШНЕ майбутнє Олександру передрік свого часу ветеран сумської команди майстрів, його старший колега по амплуа Сергій СТРАШНЕНКО. Він сказав, що юнак впевнено заграє на найвищому рівні і навіть у збірній України. На жаль, у головній команді виступити не вдалося, хоча значився серед кандидатів. Як потім він розповідав, не все залежало тільки від нього.
Кар’єру розпочинав 18-річним у сумському «Спартаку». Вперше місце у воротах зайняв 13 серпня 2005 року у матчі 1/32 розіграшу Кубка України в Івано-Франківську, в якому гості обіграли «Факел» (1:0). За три сезони почергово виступав у «Спартаку» і краснопільському «Яворі» ( 56 матчів).
Впевнена гра привернула увагу тренерів вищолігової сімферопольської «Таврії». Проте заграти на вищому рівні (окрім 5 матчів) не судилося. Провів 23 зустрічі у «дублі» і дві - у КУ. Далі, як кажуть, «ловити» було нічого. Олександр проходить стажування у «Кримтеплиці», а звідти його запрошують до вищолігового донецького «Металурга».
- Я до них їхав, як «пʼяте колесо», - згадував пізніше Олександр. - Тоді відбулася зміна у тренерському штабі. На зборах, схоже, сподобався тренерам і перед сезоном мене почали награвати, як основного голкіпера. З цього почалася моя більш-менш постійна кар’єра в УПЛ.
«Металург» став другою домівкою на 5 сезонів. І якби не банкрутство клубу, то міг успішно пограти ще не один рік. Що найбільше запам’яталося? Кубкові зустрічі сезону 2011/2012. До фіналу у 4-х зустрічах не пропустив жодного м’яча (8:0). Драматичним було вирішальне протистояння з донецьким «Шахтарем» (див. Матчі з історії) і поєдинок зі «шахтарями» за Суперкубок (0:2). Довго, мабуть, ще буде сниться Олександру фіаско команди у матчі з «Динамо», коли з воріт довелося йому виймати купу м’ячів (1:9), три з них від Ігоря БЄЛАНОВА.
Після Донецька розпочалася подорож сумчанина прем’єр-ліговими командами. Захищав ворота «Сталі», «Вереса», ФК «Львів», «Руху», «Миная», в яких 140 разів входив на поле. Останні матчі провів друголіговому «Діназі». У січні 2025 року повідомив про завершення своєї кар’єри.
Із інтерв’ю з Олександром БАНДУРОЮ.
-Чого воротар боїться найбільше?
– Воротарю боятися нічого не варто, якщо він на сто відсотків тренується і готується,. Але кожен, мабуть, найбільше боїться якогось прикрого голу у свої ворота. Якоїсь прикрої стовідсоткової помилки. Непідготовленого голкіпера вона може зламати.
-За який пропущений гол найбільше соромно.
- Це було, коли грав за «Сталь», і ми поступился «Дніпру» - 0:6. Мене після першого тайму замінив «великий тренер» (Володимир Мазяр). Я тоді віддав пас Селезньову і він забив у порожні ворота.
Футбол був Олександра роботою. Нею він залишається й наразі.
Наш зеляк працює у тренерському штабі «Епіцентра», відповідаючи за підготовку воротарів.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України. 2011/2012. Фінал. «МЕТАЛУРГ» (Донецьк) - «ШАХТАР» (Донецьк) - 1:2. 6 травня 2012 р. Київ. НСК «Олімпійський». 47 314 глядачів.
«МЕТАЛІРГ»: БАНДУРА, Чечер - к., Мкртчан, Морозюк, Лазич, Газарян (Нельсон, 73). Воловик, Траоре, Соарес (Міщенко, 112), Дімітров (Данілу, 90), Шина. Тренер: В. Пятенко.
«ШАХТАР»: Пятов, Кучер, Фернандіньо, Андріану (Селезньов, 112), Віллан, Гай (Степаненко, 102), Мхітарян (Коста, 62), Рац, Тейшейра, Срна -к., Ракитський. Тренер: М. Луческу.
Голи: Морозюк (68) - Тейшейра (23), Кучер, 104).
Попередження: Газарян (24), Соарес (80) - Мхітарян (18), Фернандіньо (90 +4).
Кар'єра
Анатолій БЕЗСМЕРТНИЙ: Вдруге став «динамівцем»
5 років він очолював сумську «Вікторію», а віднині працюватиме у тренерському штабі київського «Динамо». До столичної команди Анатолій БЕЗСМЕРТНИЙ повернувся через 32 роки.
АНАТОЛІЙ - вихованець «Динамо», за нього виступав впродовж 1992-1994 років, двічі ставав чемпіоном і володарем Кубка України.
Коли команду очолив Йожеф САБО, місця гравцю в команді не знайшлося. Разом з кількома «динамівцями» поїхав до Росії, продовжуючи кар'єру у «Динамо-Газовику», «Ростсільмаші», «Локомотиві» і ставропольському «Динамо». Через 10 років повернувся в Україну. У 2007 році завершив свою 20-річну кар’єру, провівши на професіональному рівні майже 500 матчів, в яких забив 8 м’ячів.
Тренерську діяльність розпочинав у черкаському «Дніпрі». Тренував городян Полтави і Сум, «Полісся», «Черкащину», ПФК Львів, «Вікторію» з Миколаївка, а також липоводолинський «Альянс», права якого наслідувала який сумська «Вікторія». Під його керівництвом вона зіграла 94 матчі.
-Мені зателефонував Ігор КОСТЮК і запропонував попрацювати разом, - говорить Анатолій Петрович. - Я подумав і прийняв пропозицію, добре розуміючи, що це величезна відповідальність. Це дуже серйозна пропозиція, тому я все добре обдумав, радився з сім'єю, друзями, а головне – з президентом «Вікторії» Сергієм БОНДАРЕНКОМ. Дуже вдячний йому за підтримку. Він сказав, що в інший клуб, можливо, і не відпустив би, але в «Динамо» – без питань, бо він сам уболівальник «біло-синіх». У нас дуже порядний і хороший президент, прекрасні гравці, чудові люди в клубі. Всі підтримали мене, побажали успіхів і удачі. Я теж бажаю команді нових перемог і сходжень на футбольні вершини.
У "Динамо" Анатолій Петрович зосередиться на роботі із захисниками
В.о головного тренера «Вікторії» буде Володимир РОМАНЕНКО.
Можливо, з приходом у «Динамо» ми побачимо у грі наших земляків Дениса ІГНАЕНКА і Антона ЦАРЕНКА?